Чому двигун трактора не запускається або його запуск утруднений?
Причини, що утруднюють запуск двигуна, визначають у такій послідовності. Перш за все необхідно переконатися у тому, що бак трактора заправлений паливом, витратний кран відкритий, важіль керування подачею палива включений, а пусковий пристрій працює безперебійно і забезпечує необхідну для запуску двигуна частоту обертання колінчастого вала.
Потім перевіряють подачу палива до насоса високого тиску. Для цього відкривають продувний вентиль на корпусі фільтра тонкої очистки палива і за допомогою підкачувального насоса вручну (чи прокручуючи двигун пусковим пристроєм) прокачують систему до появи з трубки струменя палива без бульбашок повітря. Якщо паливо не витікає з трубки чи витікає слабким струменем з бульбашками повітря, послідовно перевіряють чистоту паливопроводів, фільтрів грубого і тонкого очищення палива, справність підкачувального насоса.
Причиною поганого запуску двигуна може бути наявність води у паливі, її можна виявити, якщо відкрутити спускну пробку паливного фільтра і спустити відстій.
Якщо паливо не надходить до паливного насоса, то при пусковій частоті обертання колінчастого вала з випускної труби дим зовсім не виходить або його виходить мало.
Переконавшись у справності системи паливоподачі низького тиску, перевіряють якість розпилення палива форсунками і подачу його секціями насоса високого тиску.
При встановленні на двигун нового чи відремонтованого насоса додатково контролюють кут початку подачі палива. Якщо виявиться, що паливна апаратура працює нормально, то причиною важкого запуску двигуна може бути зниження тиску в кінці такту стиску у циліндрах двигуна.
Зниження компресії двигуна залежить від стану деталей циліндро-поршневої групи і щільності прилягання клапанів до гнізд, затягування головки блока, наявності тріщин в камері згоряння. Недостатня компресія може бути спричинена відсутністю зазорів у клапанному механізмі і поломкою окремих деталей (пружин, штанг, коромисел, стояків та ін.).
Прокручуючи колінчастий вал двигуна пусковим пристроєм компресометром вимірюють тиск у циліндрах двигуна і роблять висновок про герметичність надпоршневого простору. У разі недостатньої компресії перевіряють при стуках і шумах – цілість деталей газорозподільного механізму і його регулювання; свища і шипіння повітря у впускному і випускному патрубках – щільність прилягання клапанів до гнізд; бульбашок газів у верхньому бачку радіатора чи води у картерному маслі – кріплення головки до блока циліндрів, цілість прокладки і головки блока; виходу великої кількості газів з отвору сапуна – стан деталей циліндро-поршневої групи.
Виявлені несправності усувають і двигун запускають.
Перевірка і регулювання пускового пристрою
Пусковий пристрій складається з пускового двигуна і передавального механізму. У пускових двигунах під час експлуатації порушуються регулювання систем живлення і запалювання в результаті чого знижується їх потужність і утруднюється запуск основного двигуна.
У передавальних механізмах спрацьовуються диски зчеплення, порушується регулювання автомата виключення.
Якщо пусковий пристрій не забезпечує необхідну для пуску двигуна частоту обертання колінчастого вала, перевіряють і регулюють систему запалювання і роботу карбюратора пускового двигуна та зчеплення і автомат виключення передавального механізму.
Пусковий двигун перевіряють і регулюють так. Запускають двигун. Він повинен почати працювати після двох-трьох спроб при перекритій повітряній заслінці. Прислуховуючись до роботи двигуна без навантаження і спостерігаючи за відпрацьованими газами, переконуються у відсутності чорного диму і пропусків у згорянні палива. Контролюють роботу системи запалювання Для цього відєднують провід від свічки і, утримуючи його наконечник на відстані 5-7 мм від стержня центрального електрода спостерігають за іскрою. Іскра повинна з'являтись безперебійно і мати світло-голубий колір.
При нестійкій роботі двигуна регулюють карбюратор. Спочатку регулюють довжину тяги, яка з'єднує важіль дросельної заслонки карбюратора з важелем регулятора пускового двигуна так, щоб при натисканні на важіль регулятора дросельна заслонка вільно переміщалась від повного відкриття до повного закриття.
Запускають двигун і прогрівають його без навантаження протягом 3-5 хв. Потім регулюють мінімальну стійку частоту обертання колінчастого вала.
Повністю відкривають повітряну заслінку, упорним гвинтом важеля встановлюють дросельну заслінку в положення, що відповідає мінімальній стійкій частоті обертання колінчастого вала. Регулювальним гвинтом холостого ходу (гвинт регулювання складу суміші) добиваються найбільшої частоти обертання. Потім упорним гвинтом важеля дросельної заслінки знову встановлюють двигун на мінімальну частоту обертання, а регулювальним гвинтом холостого ходу – на максимальну при даному положенні упорного гвинта. Мінімальну стійку частоту обертання колінчастого вала пускового двигуна встановлюють упорним гвинтом важеля дросельної заслонки.
Максимальну частоту обертання колінчастого вала на холостому ходу перевіряють і регулюють у такій послідовності. Встановлюють важіль керування дросельною заслінкою в положення, яке відповідає повному її відкриттю. Вимірюють її тахометром з боку маховика при знятому кожусі.
Мінімальну частоту обертання встановлюють регулювальним болтом пружини регулятора. При закручуванні болта частота обертання вала зменшується, а при викручуванні – збільшується. Регулювати її зміною довжини тяги не можна, тому що при цьому порушується нормальна робота регулятора.
Вимірюють частоту обертання колінчастого вала пускового двигуна під навантаженням при прокручуванні пусковим пристроєм основного двигуна. При цьому виключають подачу палива основного двигуна і включають декомпресійний механізм.
Недостатня частота обертання і утруднений запуск двигуна свідчать про граничне спрацювання деталей циліндро-поршневої групи.
Підвищена частота обертання може бути викликана пробуксовуванням зчеплення передавального механізму. Тому зразу ж після зупинки пускового двигуна відкривають люк кожуха зчеплення і визначають нагрівання деталей передавального механізму. У разі необхідності зчеплення регулюють.
У тракторів Т-150 і Т-150К повертають важіль включення зчеплення проти годинникової стрілки до упору і вимірюють кут відхилення важеля від вертикалі. Якщо він перевищує 60°, що є ознакою спрацювання дисків, зчеплення регулюють. Для цього знімають важіль включення зчеплення з шліцьового вала, встановлюють його під кутом 60° і закріплюють стяжним болтом.
Відхилення важеля від вертикального положення у тракторів ДТ-75М і ДТ-75МВ повинно становити 25-35°, ДТ-75В і ДТ-75Н – 40°.
Зчеплення регулюють так. Повертають важіль за годинниковою стрілкою до упору. Викручують стяжний болт і знімають важіль з шліцьового валика. Не змінюючи його кутового положення, встановлюють важіль на шліцах так, щоб мітки на ньому і кришці збігались. Затягують стяжний болт.
У тракторів МТЗ-100/102, МТЗ-80/82Л та Т-70С регулюють зчеплення поворотом важеля керування проти ходу годинникової стрілки до упору. Відхилення важеля від вертикального положення повинно становити: у тракторів МТЗ-100/102 – 35-40°, МТЗ-80/82Л – 45-55°, у Т-70С – 26-28°. Положення важеля регулюють аналогічно.
У тракторів Т-40М, Т-40АН, Т-40АНМ зчеплення передавального механізму не регулюють. Спрацьовані диски замінюють новими.
Автомат виключення пускового пристрою перевіряють і регулюють так. При пуску основного двигуна фіксують тахометром частоту обертання колінчастого вала пускового двигуна в момент спрацьовування механізму виключення (визначають за різким зниженням частоти обертання колінчастого вала).
Пусковий пристрій справного механізму повинен відключатися у двигунах ПД-10У, ПД-10УД і ПД-8М при 4900-5200 об/хв, П-350 – 5200-5500 і П-23М – 2900-3100 об/хв.
Якщо частота обертання не відповідає наведеним значенням, автомат виключення регулюють зміною стиску пружини відцентрового пристрою.
Перевірка стану системи паливоподачі низького тиску
Переконуються в тому, що в баці є паливо, кран бака відкритий, а отвір у кришці бака чистий. Відкривають продувний вентиль на корпусі фільтра тонкого очищення палива і за допомогою підкачувального насоса вручну (чи при прокручуванні двигуна пусковим пристроєм) прокачують систему паливоподачі низького тиску до появи з трубки струменя дизельного палива. Воно повинно витікати під напором, а струмінь має бути неперервним і без бульбашок повітря. Відсутність палива чи слабке, з перервами його витікання свідчать про несправність системи паливоподачі низького тиску.
В умовах ремонтної майстерні стан системи паливоподачі низького тиску можна визначити за показаннями манометра, включеного в систему після фільтра тонкого очищення палива. Зменшення тиску до 0,04 МПа вказує на несправність системи. У таких випадках необхідно послідовно перевірити стан паливопроводів і фільтра грубого очищення палива, перепускного клапана, підкачувального насоса та фільтра тонкого очищення палива.
Несправності системи паливоподачі низького тиску частіше всього виникають через несвоєчасне проведення технічного обслуговування. Під час його виконання необхідно зливати відстій палива з бака і фільтрів очищення палива, перевіряти стан і в разі необхідності замінити фільтрувальні елементи тонкого очищення палива.
Визначення забрудненості і промивка фільтра грубого очищення палива
Відпускають на 2-3 оберти штуцер паливопроводу, що з'єднує фільтр і підкачувальний насос. Паливо повинно витікати з-під штуцера неперервним струменем. Слабкий струмінь свідчить про забрудненість фільтра чи паливопровода.
Промивають фільтр у такій послідовності. Очищають корпус від пилу та бруду. Закривають витратний кран паливного бака і спускають відстій з корпуса фільтра грубого очищення, відкрутивши зливну пробку чи кран. У тракторах, які мають фільтр-відстійник, знімають ковпак чи стакан і виливають з нього брудне паливо. Потім фільтр розбирають і промивають. Фільтрувальний елемент миють, занурюючи його кілька разів в чисте дизельне паливо до повного видалення відкладень. Не можна очищати сітку фільтрувального елемента дерев'яними предметами, металевими щітками і витирати ганчіркою.
У тракторах К-700 і К-701 фільтрувальний елемент замінюють. При складанні фільтрів особливу увагу звертають на справність прокладок і щільність прилягання фільтрувального елемента до кришки.
Перевірка стану і усунення несправності перепускного клапана, паливопідкачувального насоса і фільтра тонкого очищення палива
Ці операції виконують за допомогою пристрою КИ-13943. Для цього з корпуса фільтра тонкого очищення палива викручують штуцер кріплення нагнітального паливопроводу (від підкачувального насоса) та іншим штуцером під'єднують до цього місця пристрій, прокручують колінчастий вал двигуна пусковим пристроєм при включеній подачі палива і фіксують показання манометра. Якщо стрілка манометра коливається (спрацьовує перепускний клапан) і тиск зменшується до 0,04 МПа, перепускний клапан замінюють чи регулюють (у тракторах К-700 та К-701). Коли ж стрілка манометра не коливається, а тиск менше 0,07 МПа, то паливопідкачувальний насос несправний.
Часто причинами несправності підкачувального насоса є п¬рушення герметичності впускного і нагнітального клапанів, поломка пружини поршня.
Стан цих деталей визначають оглядом після розбирання насоса. Часткове розбирання паливопідкачувального насоса в польових умовах допускається у виняткових випадках і лише після старанного очищення його зовнішньої поверхні. При виявленні несправностей внаслідок спрацювання деталей, підкачувальний насос відправляють у ремонтну майстерню.
Забрудненість фільтра тонкого очищення палива перевіряють так. Відкривають продувний вентиль на корпусі фільтра чи відпускають на 2-3 оберти штуцер паливопроводу (від фільтра до паливного насоса). Нагнітаючи паливо ручним підкачувальним насосом, манометром, фіксують максимальний тиск. Якщо він більше 0,08 МПа, фільтрувальні елементи замінюють.
У тракторів Т-150, Т-150К, ДТ-75М, ДТ-75МВ, Т-4А фільтри промивають очищеним паливом при працюючому двигуні. При цьому на максимальній частоті обертання холостого ходу кран корпуса фільтра з робочого положення повертають на 90° проти ходу годинникової стрілки (промивання правої секції). Відкручують на кілька обертів зливний штуцер правої секції і протягом 5-10 хв зливають брудне паливо (до появи чистого) у підготовлену місткість. Потім повертають кран на 180° і аналогічно промивають ліву секцію. Після промивання кран встановлюють у робоче положення.
Фільтрувальні елементи фільтра тонкого очищення палива замінюють так. Закривають кран паливного бака і зливають паливо з корпуса фільтра, відкрутивши зливний кран або зливну пробку. Всі деталі і корпус фільтра промивають чистим гасом чи дизельним паливом і складають фільтр з новими фільтрувальними елементами. Замінювати один фільтрувальний елемент не можна. Під час складання фільтра стежать, щоб фільтрувальні елементи щільно притискувались пружинами до проміжної плити, інакше між плитою і фільтрувальними елементами буде просочуватись нефільтроване паливо. Якщо пружини, які притискують фільтрувальні елементи ослабли, то під їх сухарі підкладають шайби.
Після складання фільтра відкривають кран паливного бака, заповнюють систему паливом і видаляють з неї повітря, прокачуючи паливо ручним насосом до появи з трубки струменя палива без бульбашок повітря.
Перевірка і регулювання форсунки
Для виявлення несправної форсунки їх почергово виключають на працюючому двигуні. Для цього важіль керування подачею палива встановлюють в положення, при якому найчіткіше помітні перебої в роботі двигуна. Потім послідовно ослаблюють накидні гайки кріплення трубок високого тиску до штуцерів паливного насоса. Відключення несправної форсунки не позначається на роботі двигуна. У разі відключення справної форсунки двигун працює з додатковими перебоями.
Несправну форсунку знімають з двигуна, очищають від бруду, перевіряюсь і регулюють тиск початку впорскування та якість розпилювання палива. Залежно від наявності діагностичних приладів, форсунки перевіряють і регулюють за допомогою максиметра, еталонної (справної чи нової) форсунки, пристроєм КИ-9917 або КИ-16301П.
Найпростіше тиск початку впорскування перевірити і відрегулювати максиметром. Для цього до однієї з секцій паливного насоса приєднують максиметр і форсунку, яку перевіряють. Накидні гайки, що кріплять паливопроводи високого тиску до штуцерів паливного насоса, відпускають на 1-2 оберти, щоб паливо не впорскувалось у циліндри. Пусковим пристроєм прокручують колінчастий вал двигуна. Повертаючи головку (вороток) максиметра вліво чи вправо, добиваються одночасного впорскування палива форсункою і максиметром. За шкалою визначають тиск початку впорскування форсункою, що перевіряється. Якщо він не відповідає нормі, форсунку регулюють.
Повертаючи головку максиметра, встановлюють номінальний для даного двигуна тиск початку впорскування.
Прокручуючи викруткою регулювальний гвинт форсунки (після послаблення контргайки), добиваються одночасності впорскування палива через форсунку і максиметр. Для зменшення тиску гвинт викручують, а для збільшення – закручують. Один оберт гвинта змінює тиск початку впорскування палива на 6-7 МПа. Після закінчення регулювання гвинт стопорять контргайкою.
Якість розпилення палива форсункою перевіряють після регулювання тиску початку його впорскування. У справної форсунки воно має бути туманоподібним, без помітних крапель і суцільних струменів. Впорскування повинно супроводжуватись різким характерним звуком. Підтікання палива через соплові отвори не допускається. При незадовільній якості розпилення форсунку або її розпилювач замінюють.
Перевірити і відрегулювати форсунку можна, застосувавши еталонну форсунку. За допомогою трійника до однієї з секцій паливного насоса приєднують еталонну форсунку і ту, яку перевіряють. Прокручуючи колінчастий вал двигуна пусковим пристроєм, регулювальним гвинтом добиваються, щоб в обох форсунках паливо впорскувалось одночасно.
При наявності діагностичних пристроїв КИ-16301П перевірити і відрегулювати форсунку можна без знімання її з двигуна. Для цього від'єднують паливопровід високого тиску від форсунки і під'єднують до неї пристрій.
Тиск початку впорскування палива визначають на непрацюючому двигуні за максимальним відхиленням стрілки манометра пристрою, роблячи при цьому 35-40 рухів важеля за хвилину.
Якщо тиск початку впорскування палива форсункою відрізняється від значень, наведених вище, на ±0,5 МПа, форсунку регулюють, не знімаючи з двигуна.
Для перевірки якості розпилювання палива форсункою збільшують швидкість його нагнітання (70-80 рухів важеля за хвилину). Приставивши наконечник автостетоскопа до корпуса форсунки, прослуховують впорскування. Воно повинно супроводжуватися чітким звуком.
Якщо звук слабкий і не має ознак, характерних для справного розпилювача, форсунку знімають і направляють у ремонт.
Герметичність розпилювача перевіряють за швидкістю зменшення тиску, після його зниження на 2 МПа від максимального значення. Якщо за 20 с він зменшиться більше як на 1,5 МПа, розпилювач форсунки замінюють.
Розбирати і ремонтувати форсунки можна лише на пунктах технічного обслуговування чи в ремонтних майстернях.
Усунення несправності форсунки в ремонтній майстерні
Зняті з двигуна форсунки промивають гасом чи дизельним паливом, видаляють нагар. Перевіряють тиск впорскування палива за допомогою приладів КИ-562, КИ-3333 або КИ-15706. Потім перевіряють герметичність розпилювача і якість розпилювання палива.
Якщо тиск початку впорскування палива відрізняється від значень, наведених вище, більше як на 0,5 МПа, форсунку регулюють. При незадовільній герметичності розпилювача чи поганій якості розпилювання, форсунки розбирають і ремонтують.
Розбирають форсунки за допомогою пристрою МП-1613А. Відкручують ковпак і відпускають контргайку регулювального гвинта. Потім відкручують регулювальний гвинт, послабляючи пружину, після чого відкручують гайку розпилювача і знімають розпилювач. Інший порядок розбирання може призвести до поломки фіксувальних штифтів розпилювача.
Після розбирання форсунки корпус і голку розпилювача на 10-15 хв занурюють у гас. Розкомплектування корпусів розпилювача з голками не допускається.
Промивають і оглядають деталі форсунок. Деталі, які мають тріщини, сколи та зломи, а також кольори мінливості і сліди корозії глибиною більше 0,05 мм на прецизійних поверхнях, корпусах і голках розпилювачів, замінюють.
Із закоксованих соплових отворів видаляють нагар і промивають чистим дизельним паливом. Свердлом чи дротом діаметром 1 мм прочищають паливопровідні отвори розпилювача, голкою або стальною струною діаметром 0,25-0,28 мм – соплові отвори. Залишки нагару, і смолистих відкладень видаляють щіткою з латунного проводу чи скребком. Після очищення ретельно промивають деталі форсунок чистим дизельним паливом.
Голка розпилювача, змочена дизельним паливом і висунута на 1/3 довжини із корпуса, при нахилі розпилювача на 45° повинна вільно опускатись під дією власної ваги.
Складають форсунку, затягуючи гайку розпилювача з моментом 70-80 Н·м. Повторно регулюють тиск початку впорскування палива і перевіряють герметичність розпилювача та якість розпилювання. При незадовільних результатах розпилювач замінюють.
Форсунки встановлюють на двигун. Після запуску двигуна переконуються у відсутності підтікання палива в місцях кріплення паливопроводів високого тиску, перевіряють щільність прилягання форсунок до посадочних місць головки циліндра. Проривання газів (визначають за шипінням) через ущільнення форсунок не допускається.
Перевірка стану плунжерних пар і нагнітальних клапанів паливного насоса
Це можна зробити кількома способами.
Спосіб перший. За допомогою максиметра чи еталонної форсунки.
Максиметр встановлюють на одній із секцій, яку перевіряють, паливного насоса, інші секції виключають, відкрутивши накидні гайки на 1,5-2 оберти. Пусковим пристроєм прокручують колінчастий вал двигуна (при включеному декомпресійному меха¬нізмі) і включають повну подачу палива. Якщо через максиметр, відрегульований на 30 МПа, паливо не надходить, то плунжерна пара цієї секції спрацьована.
Герметичність нагнітальних клапанів визначають на тракторі без діагностичних пристроїв. Для цього насос очищають і вживають заходів, щоб в нього, і в трубки високого тиску не потрапляли пил та бруд. Від'єднують трубку високого тиску від штуцера секції насоса, яку перевіряють. Поршень відповідного циліндра встановлюють на початку такту впуску чи випуску. Здувають паливо з отвору штуцера, виставляють важіль керування у положення повної подачі палива. За допомогою паливопідкачувального насоса вручну нагнітають паливо в систему і стежать за рівнем палива в штуцері. Якщо рівень палива в отворі штуцера підвищується, то клапан несправний.
Спеціальним пристроєм для розбирання виймають клапан. Промивають клапан і встановлюють його на місце. Якщо клапан знову пропускає паливо, його замінюють.
Спосіб другий. За допомогою діагностичних пристроїв КИ-4802 або КИ-16301А.
Для цього від'єднують паливопровід високого тиску від секції і під'єднують пристрій. Штуцери паливопроводів інших насосних секцій послабляють на 1,5-2 оберти. Перевіряють тиск, який створює плунжерна пара, прокручуючи колінчастий вал пусковим пристроєм при повній подачі палива. Він повинен бути не менше 30 МПа. Менший тиск свідчить про граничне спрацювання плунжерних пар.
Перевіряють щільність прилягання (герметичність) нагнітального клапана. Для цього закінчують прокручування колінчастого вала, виключають подачу палива і, спостерігаючи за рухом стрілки манометра, вимірюють тривалість падіння тиску від 15 до 10 МПа. Якщо вона буде не більше 10 с, нагнітальний клапан замінюють.
Аналогічно перевіряють всі секції паливного насоса. Насос, який має хоча б одну несправну секцію (спрацьована плунжерна пара), знімають з трактора і відправляють у майстерню.