Ретельний обмолот без витрат
Ретельний обмолот – це не тільки кількість зерна, але і його товарна якість, що досягається регулюванням молотарки соломотряса і зерноочисного пристрою.
Робочі органи молотарки комбайна регулюють, враховуючи перебування рослинної маси на полі, яке характеризують десятки біологічних показників. Але перш за все якість роботи молотарки обумовлює відношення маси зерна до решти рослинної маси. Чим нижче це відношення, тим легше робочим органам молотарки забезпечити якість обмолоту.
Залежно від культури, врожайності і відношення маси зерна до рослинної маси зміняється від 1:0,8 (ярова пшениця) до 1:2,8 (яровий ячмінь) і зерна до полови від 0,23 (овес) до 0,56 (яровий ячмінь). Чим вище врожайність, тим нижче це відношення за рахунок зменшення вмісту бур'янів і частки соломи в рослинній масі.
Отже, комбайнер, приступаючи до збирання ділянки, повинен заздалегідь знати врожайність зерна і відповідно відрегулювати робочі органи молотарки, враховуючи те, що при нижчій врожайності потрібно дуже ретельно встановлювати технологічні регулювання і частіше перевіряти якість обмолоту.
Причини одночасного збільшення втрат зерна молотаркою
Дуже велика подача маси на всі робочі органи молотарки (хлібної маси – в молотильний пристрій, обмолоченої соломи – на соломотряс, зернової маси – на очищення) при збиранні високоврожайних хлібів або при роботі з високими швидкостями руху.
Різке зниження частоти обертання молотильного барабана, валу приводу соломотряса і очищення за рахунок пробуксовування муфти молотарки.
Залипання сепаруючої поверхні підбарабання, соломотряса, решіт очищення і жалюзі подовжувача при збиранні вологого або засміченого стеблестою.
Нерівномірна подача маси на всі робочі органи молотарки внаслідок порушення кінематичного режиму жатки і похилого транспортера.
Як видно, більшість чинників, що викликають підвищення втрат зерна при збиранні – це порушення раціональних технологічних регулювань і оптимальних режимів роботи. За збиральний сезон доводиться збирати різні культури: високо- і маловрожайні, густі і зріджені, довгосоломісті і короткостебсльні, прямостоячі і полеглі, сухі і дуже вологі, засмічені і переплутані. Зернозбиральні комбайни забезпечені такою великою кількістю регулювань робочих органів і діапазонів їх зміни, що без особливої напруги можна високоякісно збирати будь-які хліби. Одне з найскладніших практичних завдань комбайнера – правильно встановити технологічні регулювання жатки і молотарки, зуміти підібрати оптимальний режим роботи, забезпечити таке поєднання цих вимог, щоб при відмінній якості скошування і обмолоту хлібної маси отримати найвищий денний виробіток.
Оптимальний режим роботи молотильного пристрою
Робота молотильного пристрою обумовлює роботу всіх інших робочих органів. Тому технологічне регулювання молотарки треба починати з молотильного пристрою, щоб повністю, без механічних пошкоджень вимолотити зерно і максимально виділити його через підбарабання (деку) і забезпечити невелике перебиття соломи.
Якість роботи молотильного пристрою комбайна оцінююється по прямих і непрямих показниках. Прямі показники – втрати від недомолоту і механічні пошкодження зерна; непрямі – загальні втрати молотарки і чистота зерна в бункері. Від ступеня перебиття соломи і кількості виділеного зерна в підбарабанні залежать втрати вільного зерна в соломі, що переміщується по соломотрясу, а від складу маси, що надходить на решета очищення – втрати вільного зерна в полові і чистота зернової маси в бункері. До непрямих відносять ще і посівні показники зерна, що визначаються після обмолоту.
Для повного вимолоту не тільки стиглих, але і недостиглих, щуплих зерен молотильний барабан обертається з високою окружною швидкістю 30…36 м/с (1000…1200 об/хв.). Проте через те, що значна частина зерна вимолочується при меншій частоті обертання, воно дробиться, обрушується і ушкоджується.
Режим роботи молотильного пристрою встановлюють, виходячи в основному з двох показників якості його роботи: кількості втрат від недомолоту і механічних пошкоджень зерна. Ці показники мають зворотний взаємозв'язок: чим менше втрат від недомолоту, тим більше механічних пошкоджень зерна, і навпаки.
У молотильному пристрої змінюють частоту обертання барабана і зазори на вході і виході між бичами барабана і планками підбарабання (у штифтового барабана – між зубами барабана і підбарабання).
Оскільки основний робочий орган комбайна – молотильний пристрій, який вимолочує зерно з колосів і виділяє його з солом'яної маси через підбарабання, тому відмінний технічний стан даного пристрою одна з умов високоякісного обмолоту хлібної маси.
Якщо підбарабання перекошене відносно барабана або є значний і нерівномірний знос бичів і планок (як правило, більший в середній їх частині), досягти повного вимолоту без значного пошкодження зерна неможливо. У таких випадках треба регулювати положення підбарабання і обов'язково замінити зношені деталі молотильного пристрою.
Залежність зносу робочих органів молотильного пристрою і якісних показників складається з вартості втрат і механічних пошкоджень зерна. При роботі з новими бичами переважають втрати від пошкодження зерна.
Коли рифи зношуються на 2 мм, тобто висота їх зменшується до 6 мм. показники вирівнюються. При подальшому зносі переважають втрати від недомолоту і вільного зерна.
Тому знос рифів бичів барабана на 4 мм можна вважати за граничний, оскільки при більшому зносі збиток від збільшення втрат зерна стає вищим, ніж витрати на заміну комплекту бичів.
Значні механічні пошкодження зерна бувають через те, що передні робочі кромки поперечних планок підбарабання нових молотильних пристроїв, виступи у бичів барабана, лопатей приймального і відбійних бітерів надто загострені.
Якщо не зняти ці виступи на робочих органах молотильного пристрою, то ніякими регулюваннями не вдасться зменшити дроблення зерна навіть до значення, що допускається агротехнічним вимогами.
Отже, молотильний пристрій комбайна треба заздалегідь ретельно підготувати до роботи, знявши гострі кромки, задири, виправивши деформацію деталей барабана і підбарабання.
На нових комбайнах рекомендується вийняти підбарабання, зняти з нього передній і задній щитки, вийняти прутки і переносним наждаком або просто напилком затупити кромки планок по радіусу приблизно 1 мм (більший радіус закруглення не рекомендується, оскільки він може привести до підвищених втрат зерна від недомолоту).
Не знімаючи барабана, треба прибрати гострі виступи на його бичах. Деформовані під час роботи бичі і планки замінюють, а всі виявлені задири в молотильному пристрої, що з'являються від попадання в нього металевих і інших твердих предметів, знімають напилком або наклепуванням.
Стабільність якості обмолоту
В цілому якість обмолоту, можливість подрібнення зерна в молотильному пристрої, чистота зерна та втрати щуплого зерна напряму залежать перш за все від частоти обертання молотильного барабана та вентилятора очистки. Точне регулювання залежить від багатьох факторів і забезпечується в заданих діапазонах майстерністю та досвідом роботи комбайнера.
Однак, встановлені регулювання відповідають номінальній частоті обертання колінчастого валу двигуна. А от коли навантаження збільшується і оберти двигуна та відповідних механізмів зменшуються, то одразу спостерігається підвищення втрат. Для уникнення недомолоту інколи встановлюють підвищену частоту обертання барабана, однак тут вже збільшуються втрати з подрібненим зерном.
Таким чином, можна зробити висновок, що надійність технологічних процесів зернозбирального комбайна перш за все залежить від стабільності обертання колінчастого валу двигуна незалежно від навантаження в експлуатаційних діапазонах його роботи. Для забезпечення цього необхідно, щоб двигун мав потужність, що відповідає максимальній пропускній спроможності комбайна та значний запас крутного моменту для легкого переборення перевантажень без значного зниження частоти обертання.
Досвід вказує, що зернозбиральний комбайн з потужним двигуном, наприклад мінським Д-262.2S2 потужністю 250 к.с. забезпечує успішне та швидке проведення збиральної компанії при стабільній якості технологічного процесу.
Важливим параметром двигуна, який дозволяє оцінити стійкість його режиму при роботі по зовнішній швидкісній характеристиці, є коефіцієнт пристосованості (запас крутного моменту). Його значення визначається відношенням максимального крутного моменту до номінального, що розвивається двигуном на номінальній потужності при номінальній частоті обертання колінчастого валу. Він у наддувного двигуна Д-262.2S2 значно більший, ніж у безнаддувного ЯМЗ-238АК. За даними випробувань в УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого запас крутного моменту Д-262.2S2 складає 28%. Особливо помітна важливість цього параметра виявляється у разі подолання комбайном значних навантажень. Чим більше значення коефіцієнта пристосованості, тим більше навантаження може подолати комбайн.
За результатами польових спостережень при роботі комбайнів «Дон» на номінальному навантаженні, витрата палива при виконанні однакових робіт у комбайна, обладнаного дизелем Д-262.2S2 на 15-20% менше ніж у такого ж комбайна, обладнаного безнаддувним двигуном ЯМЗ-238АК.
Досвід господарств, які вже експлуатують комбайни з мінськими двигунами Д-262.2S2, показує, що за день роботи економиться до 50-70 літрів дизельного палива в порівнянні з комбайнами, обладнаними двигунами ЯМЗ.